Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Оп, привет, братишка! Слышь, тут я тебе расскажу, как я наркоманскую жизнь молодого гопника приключениями наполнить решила. Раскажу тебе про одно безумное приключение, которое случилось не так давно.
В общем, дело было так. Однажды, прогуливаясь по району, мне встретился бывший сокурсник, который и занимался этим самым дельцом. Ну, как это не упустить? Я ему говорю: "Слышь, брат, ты чего закладками торгуешь? Дай мне что-то, что меня в отрубе затошнит!" Ну, он говорит: "Ай-да в библиотеку, я тебе там расскажу, как эйсид достать!"
Я, конечно, хороший таблетолог, но эйсид как-то меня не покорял. Всегда хотелось попробовать, но никак не находил координаты. Так что, когда он предложил, я был рад как никогда! Батониться я уже начал, а здесь такое предложение!
Ну, я и поплыл в библиотеку на своем слэме. Встретился с этим типом, он дал мне место и время, куда и как попасть. Я, конечно, ему доверял, ведь видел, как он сам его хлебает и ничего.
И вот, я пришел по указанным координатам. Вошел в библиотеку, стал искать правильную полку. Пока шарился между книжными рядами, мне на глаза попались разные завалящиеся книжки.
Ну, я решил просто почитать, пока ждал свой товар. Выбрал что-то легкое, сказали, что это сборник фантастики. Начал листать, а там такая дырка, все белка внутри!
Из этих картинок я понял, что нашел, что искал. Там были закладки, весьма привлекательные, сияющие разными цветами. Я, конечно, взял их себе, а то не знаю, понадобятся они или нет.
Прошло еще несколько часов, а товар так и не подоспел. Я уже начал нервничать, думал, что все, как всегда, я опять кинутый. Ладно, решил я, если товара нет, то хоть книгу перечитаю.
И тут, наконец-то, я увидел на свою иглу заветную записку. Ого, товар все-таки нашел меня! Внутри был адрес, и все! Ни слова о том, как принимать, насколько, а то ли вообще бесплатно. Но я решил, что так будет интереснее.
Темнело уже на улице, а я все бродил по району, пытаясь найти это место. Нужные номера, нужные дома, а нигде ничего похожего. Ну, ладно, решил на паркане уют устроить и пока закладки себе добавил.
Проходит время, а товар все нет. Я начал переживать, мне уже пора поспать, а тут такая история. Решил просто лечь на бетон, воткнуть свою иглу и заснуть.
Утром проснулся, а товара все нет. Ладно, тогда пойду к соседям, подыщу текстовую информацию, чтобы понять, как его употреблять. Люди хорошие, общительные, подсказали, где это можно найти.
Ну, а дальше все пошло-поехало. Я начал вдыхать свои закладки, подкидывая их в щеки, а потом запивая водкой. Конечно, я знал, что это не такой эйсид, какой должен быть, но я так весело проживал этот день!
Целый день пробыл я в своем эйфорическом состоянии. Все вокруг казалось таким ярким, красочным! Сердце бешено колотилось, а дырка на моей руке была свидетельством этого безумия.
Но вечером началось настоящее веселье. Я решил поделиться своими приключениями с друзьями. Воткнули мы все вместе, и поехали, плясали до утра, словно сумасшедшие!
Но пора было заканчивать. Усталость накатила, хотелось отдохнуть. И сон был таким крепким, сладким, в отрубе я так давно не был!
А на утро очнулся я в своей тихой кроватке. Похмелье, конечно, было великим, но всему приходит конец. Теперь осталось только вспомнить, как весь этот эйсид так мощно действовал.
И в итоге, даже не попробовав эйсид, я приключился так, что запомню надолго!
Так что, братишка, будь аккуратен. А эйсид - это просто космос! Поэтому лучше забей на всю эту дырку и батонься чем-то более полезным. Не нужно погружаться в этот мир без правил, который сможет погубить тебя.